На відміну від будівельних майданчиків під відкритим небом, закрите середовище тунелю створює численні ризики для систем будівельних лісів. По-перше, безперервна вібрація механічного обладнання та ударне навантаження від вибухових робіт: у ході риття тунелю вибухові та бурові машини породжують часту ударну вібрацію. Вібрація навіть невеликої амплітуди накопичується протягом тривалого часу, що може спричинити поступове зісковзування клиноподібних замкових з’єднань. По-друге, висока вологість корозійної атмосфери: просочування підземної води змушує внутрішній простір тунелю підтримувати високу відносну вологість цілий рік, змішану з пилом лужних порід. Корозійне середовище безперервно атакує зварні шви, ріжучі кромки та дрібні поверхневі подряпини сталевих компонентів. По-третє, обмеження компонування обмеженим простором: висота та ширина поперечного перерізу тунелю є фіксованими, тому макет риштувань не може розширюватися назовні, як у проектах будівництва під відкритим небом. Часткова зона повинна використовувати компактні вузькі рами, що підвищує вимоги до модульної комбінованості компонентів. По-четверте, погані умови зберігання на місці: запасні компоненти часто тимчасово складені всередині порожнин тунелю, відсутність вентиляції, що прискорює швидкість корозії металу.
Логіку вибору матеріалу для будівельних лісів тунелю потрібно налаштувати відповідно до вищезгаданих пов’язаних ризиків. Для сировинних сталевих труб рекомендовано використовувати стандарти низьколегованої сталі Q355B для міцної опори для заливки футеровки; Труби з вуглецевої сталі Q235 можна застосовувати для локальної робочої платформи з відносно невеликим навантаженням. Антикорозійна обробка поверхні не може приділяти увагу лише зовнішній поверхні труби. Зварні шви, прорізи, розетки є зонами, вразливими до корозії. Заводське гаряче цинкування (цинкове покриття більше або дорівнює 70 мкм) є обов’язковим для компонентів тунельного призначення. Часткове ремонтне фарбування після польового різання не може досягти еквівалентного антикорозійного ефекту, тому мінімізуйте поведінку польового різання, наскільки це можливо. З точки зору аксесуарів, клинові штифти повинні задовольняти протитягну силу, що перевищує або дорівнює 3 кН в умовах вібрації. Зарезервований ревізійний отвір рукава є структурною деталлю, яку не можна ігнорувати, що допомагає конструкторам підтвердити повне вставлення стандартів верхньої секції в тунельне освітлювальне середовище.
Правила зведення каркаса та компонування в робочих умовах тунелю мають багато відмінностей порівняно зі звичайними проектами. По-перше, принцип конфігурації діагональних розкосів: у внутрішніх рамах тунелю діагональні розкоси повинні бути розташовані на всю висоту та повний проміжок. Не допускається зменшення кількості діагональних розкосів тільки для економії витрати сталі. Вибухова вібрація посилить дефект недостатньої бічної жорсткості, що ще більше спричинить ризик зміщення рами. По-друге, обробка фундаменту: нижня поверхня тунелю не завжди рівна тверда земля. Місцеві пухкі відкладення, мул і вивітрена порода потребують очищення, утрамбування або укладання підкладних плит. Регульований базовий домкрат не може бути розміщений безпосередньо на шарі м’якого мулу. По-третє, обмеження комбінації компонентів: будуючи компактні вузькопрохідні рами в зонах з обмеженим просвітом, не стежте за надто малими розмірами прорізів. Зберігайте розумну відстань, щоб задовольнити простір для проходу робітників і робочий простір для інструментів. По-четверте, розрізнення різних схем будівельних етапів: робоча платформа тунелю на стадії земляних робіт передбачає гнучкий демонтаж, а будівельні риштування відповідають такому попиту; висока опалубка з підкладкою підкреслює високу несучу здатність і антивібрацію, тому в якості основної системи слід прийняти риштування ringlock; Проект технічного обслуговування реконструкції тунелю часто потребує змішаного розміщення двох систем.
Окремої уваги заслуговують пункти приймання та щоденного огляду всередині тунелю. Через погане освітлення всередині тунелів легко трапляється пропуск зору. Прийняття повинно зосереджуватися на чотирьох основних частинах. ① Статус блокування з’єднання: перевірте, чи клинові штифти забиті до стану самоблокування, запобігайте частковим штифтам у тіньовій зоні, які не забиваються на місці. ② Умови з’єднання вертикальних стандартів: використовуйте оглядові отвори гільзи один за одним, щоб перевірити глибину вставлення зовнішнього кінця верхнього полюса. ③ Стан фундаменту та домкрата: перевірте, чи опорні домкрати повністю витримують силу, чи немає явища порожнистої підвіски. ④ Вибіркова перевірка на корозію: зосередьтеся на позиціях зварного шва та кромки, завчасно виявляйте локальне пошкодження цинкового шару та початкову стадію іржі. Під час будівельного циклу необхідно організовувати періодичну повторну перевірку після вибухових робіт, оскільки вібрація може спричинити незначне прослизання швів, непомітне неозброєним оком.
Є також кілька поширених помилок, про які варто попередити персонал управління тунелем. Не використовуйте повторно компоненти з обрізаними краями, обробленими на місці без вбудованого цинкування; не скасовуйте самовільно часткові діагональні брекети для прискорення ерекції; не складайте велику кількість запасних частин риштувань на тривалий час усередині вологої порожнини тунелю; не ігноруйте повторну перевірку після кожного циклу вибухових робіт.
Багато звітів про розслідування аварій на проектах закордонних тунелів показують, що більшість прихованих проблем, пов’язаних із будівельними риштуваннями, не кореняться в дефектах якості сировини, а походять від ігнорування особливих факторів навколишнього середовища в закритому просторі. Закупівля, приймання та щоденна перевірка повинні повністю враховувати вібрацію, вологість і обмеження простору, характерні для тунелю. Лише відповідність вибору матеріалу, схеми компонування та механізму перевірки реальним робочим умовам тунелю може ефективно знизити ризики безпеки, пов’язані з будівельними риштуваннями.